Презентація після реставрації частини творів Василя Польового («Весільний потяг», «Коляда» та «Натюрморт»)
10 вересня 2021 р., початок о 16:00 год., тривалість заходу 45–50 хв.
Локація: Музей модернізму, вул. Коперника, 15а
Доповідачі:
Інна Дмитрук-Сорохтей
Олена Кіс-Федорук
Галина Хорунжа
На експозиції Музею модернізму Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, після реставрації і тривалого перебування у фондах, перед масштабною виставкою, що готується, буде представлено три роботи Василя Польового, митця, який довгий і плідний відрізок життя прожив у Львові.
На вас чекає розповідь реставраторів та куратора майбутньої виставки творів цього знаного у світі, але давно не експонованого на малій батьківщині, самобутнього художника. У ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького зберігається одна з найбільших і найцікавіших колекцій його творів.
Василь Польовий народився 22 квітня 1936 р. у Кривому Розі. Працював у жанрах монументального мистецтва, мозаїки, живопису, книжкової ілюстрації. Доля художника дуже цікава та багата на непередбачувані повороти.
1954 – Василь Польовий вступив до Єлецького (колишнє Орловське) художнього училища, де тоді викладали Берта Геллер (школа Ашбе, Мюнхен) і Віктор Сорокін (школа Сергія Герасимова). Після закриття училища, за так званий формалізм, Василь потрапив до Ленінградського таврійського училища, а невдовзі вступив до Ленінградського вищого художньо-промислового училища імені В. Мухіної на відділення інтер’єру. Переїхав до Москви – тодішнього притулку вільнолюбних неформальних митців. Там познайомився й одружився з художницею Юлією Подоговою. В. Польовий був учасником першої виставки андеграундних художників Радянського Союзу в 1957 році.
1965 – поїздка до України, результатом якої став український цикл картин, написаних темперою на полотні.
1967 – картини з циклу стали основою виставки в Москві. За ці твори митця прийняли до Спілки художників СРСР.
1972 – разом із дружиною та донькою Ганною переїхав до Львова. Художник став органічною частиною львівського мистецького середовища, брав участь у квартирних виставках. Був нонконформістом у багатьох питаннях. Як приклад, В. Польовий відмовився взяти участь в офіційних виставках на задану тематику – «Село», «Антирелігійна пропаганда» тощо. Проте за чотири перші роки життя у Львові він встиг виконати кілька монументальних робіт: стінний розпис «Дружба народів» у молдавській Рибниці, удвох із дружиною – мозаїку на тему моря в басейні табору «Юність» у Симферополі, а також кілька мозаїк на автопавільйонах Львівщини.
1976 – Василь Польовий, прийнявши хрещення, почав відвідувати нелегальну на той час церкву баптистів-п’ятидесятників, і «за поширення євангелістської пропаганди» його виключили із Спілки художників СРСР. Відтак у художньому комбінаті подружжю Польових перестали давати роботу. Наступні 10 років працював над розписами церков в околицях Львова, писав ікони. Кожне відвідування церкви загрожувало арештом. У грудні 1989 р. довелось емігрувати. Картини вивезти не дозволили. Частину Василь Польовий роздарував та розпродав музеям України, а решту приватним колекціонерам.
1990 – художник із сім’єю прибув до США, а у вересні 1994-го остаточно поселився в Ґринвіллі (Південна Кароліна).