Музей модернізму

Музей модернізму — нова експозиційна локація Львівської національної галереї мистецтв імені Б. Г. Возницького. У 7-ми залах новоствореного музею розгорнута ретроспектива львівського мистецтва, що візуалізує світогляд модернізму: від перших ранньо-модерних експериментів у руслі техногенного прогресу — до рафінованих прикладів естетики пізнього структуралізму, з його акцентами на переосмисленні давніх культур та космогонізмі.

Розпочинає експозицію зал історичного авангарду та високого модернізму: мистецтво 1914-1939 рр., що радикально протистояло відтворенню реальної дійсності, йшло поряд із розвитком науково-технічного прогресу, надихалося політичними ідеологіями та їм опонувало.

Осип Васьків "Кубістична Єва" 1914 р.

папір, офорт

Інший розділ експозиції ілюструє екзистенційну чутливість повоєнного суспільства та стан соціального відчуження львівських інтелектуалів у добу тоталітарного пресингу 1939-1953-х рр. Тут вперше системно представлено різновиди  тактильної абстракції та раннього структуралізму у авторстві Карла Звіринського та митців його “герметичного кола”.

Олег Мінько "Чорна маска", 1964 р.

картон, темпера

Наступний зал розкриває феномен Євгена Лисика — унікального модерного сценографа та митця екзистенціаліста. В залі експоновані унікальні ескізи його сценічних рішень та авторська великоформатна графіка 1960-1980-х років.

Євген Лисик "Медвідь у клітці", 1967 р.

папір, темпера

Четвертий зал присвячений пост-індустріальному бунту львівських нонконформістів. Авторські серії творів Любомира Медвідя 1967-1968 рр., Івана Остафійчука 1972-1974 рр, Романа Жука 1973-1974рр, компзиції Романа Петрука 1970-х рр. — виявляють  рефлексію на глобальні  соціальні зрушення другої половини ХХ ст. У творах відстежуються впливи європейських течій: дадаїзму, сюрреалізму та нео-експресіонізму.

Любомир Медвідь "Евакуація - лет метелика", 1967 р.

картон, темпера, лак

П’ятий зал ілюструє масштабне явище “львівського нео-авангарду” -  мистецтво 1962-1975рр., що ілюструє нетривалий період повернення модерної стилістики у львівське мистецтво завдяки “хрущовській відлизі” та новому ідеологічному курсу офіційного мистецтва середини 1970-х під видом “радянського модернізму” та “суворого стилю”.

Володимир Патик "Весела оркестра",1968 р.

полотно, олія

Наступна частина експозиції експонує твори завершальної фази модерної естетики, з її акцентами на  структуралізмі, космогонічній тематиці та медитативних формах безпредметних образів.

Олександр Аксінін із серії "Подорожі Гулівера", 1978 р.

папір, офорт

Останній зал візуалізує перехідну добу між львівським модернізмом та постмодернізмом. Твори Мирослава Ягоди, Романа Жука, Ростислава Лаха, Андрія Сагайдаковського — розкривають явище антисоціального відчуження та екзистенційного крику, близького до західного означення “транс-авангарду”.

Роман Жук "Натюрморт з головою", 1980 р.

полотно, олія            

Museum of Modernism

Museum of Modernism, a new museum unit of Borys Voznytskyi Lviv National Art Gallery, was opened on May 5, 2021.

The art of Ukrainian modernism of the 20th century constituted a visual interpretation of a critical outlook, which was opposed to the classical tradition, and resonated with scientific and technical progress, as well as social and political events.

The newly established Museum of Modernism aims to trace the intellectual origin of this phenomenon in Lviv, Ukraine's most integrated art centre into Western culture.

One can enjoy the art of early and high modernism presented in the first exhibition hall. This exposition does not display the real-life stories but rather their "emotional analogues" performed in the language of textured brushstrokes or local stains.

Avant-garde created a new category of "speed" (Futurism) in art. Furthermore, optical inventions enabled comprehensive vision as well as the spatial division of objects into simple figures (Analytical Cubism).

In the early 1930s, high modernism in Lviv became an aesthetic opposition to the capitalist system and ultra-right chauvinistic movements. As a result, it developed into Dadaist and Surrealist artistic styles.

The art of late modernism is presented in the second hall. Visitors can get acquainted with the works by Karlо Zvirynskyi, a well-known artist and pedagogue. One may see his tactile abstract works and assemblages, as well as symbolic structures and compositions with the associative symbols of his students—Pеtrо Markovych, Oleh Minko, and Zenovii Flinta.

The creative works by Yevhen Lysyk, the iconic scenographer of the 20th century, are fragmentarily illustrated in the third hall. His scenography projects and artistic works represent a widespread phenomenon of existential drama and cosmogonic understanding of Ukrainian history through the stylistics of modern movements.

The fourth exhibition hall demonstrates one of the manifestos of post-war intellectuals in Surrealist style. The late 1960s image series "Evacuation" by Lіubomуr Medvid, the expressive graphic series made between 1972 and 1974 by Ivan Ostafiichuk, and the ones created between 1973 and 1974 by Roman Zhuk, as well as sculptures by Roman Petruk and Yaroslav Kachmar, reflect on the problem of the loss of personal freedom in a totalitarian society.

The fifth hall is dedicated to neo-Avant-garde. Its appearance resulted from the revival of Avant-garde artistic methods in Lviv's alternative and traditional art between the 1960s and 1980s. Roman and Margit Selski, Vitold Manastyrskyi, and Leopold Levytskyi—the circle of "old" avant-gardists—were the inspirers of that  phenomenon. Their interpretation of that movement was based on the aestheticization of local material and formal experiments. Neo-Avant-garde of the 1970s and 1980s as a tool of propaganda doctrine (Soviet modernism) is demonstrated in the fifth exhibition hall too.

The sixth and seventh halls gradually reveal the history of the post-Structuralist intellectual movement, which has influenced the art of Lviv since the early 1980s. An analytical exploration of the everyday life structures, a search for a pure form, and at the same time deconstruction and an absurd rebellion against the social norms became the boundary phenomena that shaped postmodern culture.