Олена Никорак
Начерки до портрету Марти Базак
Витоки формування відомих творчих особистостей випливають з дитинства, з родинного середовища, зі сформованого в юнацькі роки ставлення до людей, історії та культури рідного краю.
Марта Базак – одна з чільних художниць декоративного й образотворчого мистецтва, музейниця, науковець, викладач, член НСХУ (1988), член КАМ (1994), лауреат премії ім. Катерини Білокур (2015) та С. Колоса (2020). Народилася вона на Прикарпатті, в Коломиї. З цим галицьким містом пов'язана творчість Івана Франка, Василя Стефаника, Станіслава Вінценза, Марґіт Райх-Сельської, Святослава Гординського, Ярослава Пстрака, Тараса Мельничука, Анатолія Кос-Анатольського, Дмитра Павличка, Романа Іваничука, Миколи Савчука і сучасних митців – Романа Жука, Мирослава Ясінського, Ганни Вінтоняк. Цей список можна продовжити ще багатьма неординарними особистостями.
Потяг до творчості проявився у Мартусі доволі рано, ще в початковій школі вона робила спроби записатися до студії малювання при міському палаці піонерів. Але через віддаленість цієї студії від помешкання батьки не відважилися відпускати малу дитину на заняття. Лише згодом (з 6-го класу) вона почала опановувати ази рисунку, живопису і композиції у талановитого вчителя Леоніда Мельника, який виховав численну когорту здібних митців.
Наступний щабель здобуття фахової освіти – Львівське училище прикладного мистецтва ім. І. Труша (1972, тепер коледж). З теплотою і вдячністю згадує вона улюблених викладачів Тараса Драгана, Володимира Риботицького та Юрія Кучабського.
Прагнення кмітливої, вдумливої й талановитої студентки удосконалити набуті знання й повніше розкрити свої непересічні творчі здібності спонукали продовжити навчання у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва (1978, нині ЛНАМ) на кафедрі художного текстилю. Сповнена ентузіазму й оптимізму поринула вона у вир бурхливого студентського життя, із захопленням, спрагло всотувала в себе цінні та слушні поради авторитетних педагогів – Володимира Овсійчука, Карла Звіринського, Данила Довбошинського, Марти Токар, Юрія Скандакова, Ігоря Боднара. Вони заклали майбутній художниці міцний фундамент професійної освіти, спонукали до розширення горизонтів пізнання й осмислення навколишнього світу, пошуків індивідуальної манери творчості.
Ще в студентські роки Марта Базак продемонструвала значний творчий потенціал, жадібний потяг до всього нового, цікавого, незвичного. Брала активну участь у пленерах, виставках творчих робіт, знайомилася з досягненнями провідних митців Косова, Коломиї, Івано-Франківська, Львова, Києва, а також Вільнюса, Мінська, Риги, Таллінна, Москви, Ленінграда (тепер – Санкт-Петербург) та ін. Захоплювалася вітчизняною і зарубіжною поезією, прозою, музикою, театром, фольклором, народною і професійною керамікою, ткацтвом, вишивкою, живописом і графікою, малюванням на склі та іншими видами декоративного й образотворчого мистецтва.
Творчу наснагу черпала вона з мальовничої природи рідного міста Коломиї (її унікальних пам'яток архітектури, вуличок, двориків, дахів), а також близького для неї за духовною сутністю народного мистецтва Гуцульщини й Покуття. Згодом діапазон джерел натхнення значно розширився. Мистецьке середовище Львова (1968–1978), Івано-Франківська (1991–1994) та Києва (з 1994 року й дотепер) внесло суттєві корективи в життя і творчість художниці.
Любов до традиційної української культури привела її до Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття (нині НМНМГП ім. Й. Кобринського). Обіймаючи посаду завідувача відділу народної тканини, вона тісно співпрацювала з місцевими народними майстрами та художниками, організовувала виставки їхніх робіт, готувала до друку каталоги, була співавтором путівників по музею тощо. Займалася й науковою роботою, зокрема Марта Базак – співавтор колективної монографії «Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження» (Київ, 1987). Завдяки її ентузіазму, ініціативі й наполегливості фонди музею поповнилися значною кількістю експонатів, які мають високу історичну й мистецьку цінність та важливі для дослідження різних аспектів народної художньої культури не лише цього регіону України.
Не менш плідною й успішною є праця Марти Іванівни на педагогічній ниві. Початки набуття досвіду викладача вона здобула ще в Коломийській художній школі. Впродовж останніх 20-ти років вона викладач кафедри художнього текстилю Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука. Виховала чимало здібних фахівців, головно в галузі художнього текстилю. Своїм студентам вона передає безмежну любов до мистецтва і прагнення творити, надихає їх образно мислити й успішно реалізовувати власні задуми. Її учні виявляють талант у педагогічній і науковій праці, беруть участь у виставках, пленерах, симпозіумах, виступають на наукових конференціях та ін.
Марта Базак – багатогранна, яскрава творча особистість, наділена різносторонніми талантами й переповнена оригінальними творчими ідеями. Багатий внутрішній світ мисткині гармонійно поєднаний із вродженою скромністю, шляхетною стриманістю, безмежною добротою і щирістю. Вона легка у спілкуванні, біля неї завжди багато друзів, однодумців, які її шанують і поважають.
Шалений ритм її життя супроводжується постійними експериментами, пошуками щораз інших, нових засобів індивідуального самовияву, неординарного втілення своїх творчих задумів у різних жанрах. За що не береться мисткиня, робить це з любов'ю, натхненно й цікаво. Ідеї народжуються спонтанно, їх у неї завжди багато, і приваблюють глядача сміливістю задуму та неповторністю реалізації щораз іншими засобами. У процесі тривалих і безперервних творчих пошуків відшліфовувалася професійна майстерність та викристалізувався індивідуальний почерк зрілого майстра.
Різнобічність обдарування Марти Базак найбільше проявилася в галузі художнього текстилю. У творчому доробку ерудованої, наділеної багатою уявою мисткині – численні гобелени. Серед них, на наш погляд, композиційною довершеністю виділяються твори: «Хмари» (1990), «Русалка» (1991), «Ми з Марією Приймаченко ткали гобелен» (2009), «Між місяцем і сонцем» (2013), «Гіацинт» (2013), серія міні-гобеленів «Ангелики», «Птахи».
Ці та низка інших гобеленів Марти Базак – свідчення оригінального образного мислення, віртуозного володіння лінією, плямою, ритмом, гармонією кольорових сполук та високої культури виконавської майстерності. При втіленні власних творчих задумів мисткиня безперервно імпровізує з традиційними і сучасними матеріалами, техніками ткання, які сприяють досягненню щораз інших художньо-естетичних властивостей структури, фактурної пластики, тонально-колористичних градацій. У сукупності відзначені та інші чинники допомагають авторці суттєво вплинути на повноту і глибину розкриття змісту художнього образу того чи іншого твору. Вагомими є досягнення художниці в жанрі живопису і графіки. Ностальгія за природою втілилася в сільських і міських пейзажах. Предмети традиційного побуту відтворені в натюрмортах. У творчому доробку Марти Базак є також портрети рідних та автопортрети. Особливої уваги заслуговує серія ангелів у найрізноманітнішій інтерпретації. Чи не найбільшою неповторністю образного мислення позначені сюжетні твори мисткині на сакральну тематику. Базуючись на народних традиціях іконографічних сюжетів гуцульських і покутських «мальованих образів» – ікон на склі, Марта Базак створила серію творів із зображенням Пресвятої Богородиці та Ісуса Христа, святих Миколая, Варвари і Катерини. Усталені християнські цінності і глибина пізнання духовної сутності названих сюжетів дозволили художниці тактовно, по-новому інтерпретувати зображення відомих та улюблених в традиційній культурі українців святих, надати їм сучасного звучання.
Марта Базак активна учасниця багатьох – понад 150 – вітчизняних і зарубіжних виставок (Азербайджан, Бельгія, Канада, Китай, Польща, Португалія, Росія, Угорщина, Франція). Персональні виставки художниці відбулися в Коломиї, Івано-Франківську, Львові, Москві, Сумах, а найбільше – в Києві.
Багатий творчий ужинок художниці – вагомий внесок у національне мистецтво України.