«ВЕРШНИКИ АПОКАЛІПСИСУ» МИКОЛИ МОЛЧАНА
Спроба наблизити до людини XXI століття творчість Йоана Ґеорґа Пінзеля в контексті погляду сучасного мистецтва, у кращому випадку, не заважає нам сприймати семантику його геніальної пластики. «Вершники Апокаліпсиса» – сміливий творчий експеримент Миколи Молчана – не руйнує, творчої та метафізичної основ робіт видатного митця, виступає якби продовженням його концепції. Скульптура Пінзеля, як авторська трансформація духовно-релігійного досвіду, відірвана від сакрального контексту в силу трагічних обставин, несподівано знову набуває своєї первинної наповненості. Роботи барокового майстра разом з графічними композиціями Миколи Молчана організовують єдиний простір, народжуючи нові асоціації, нові змістові навантаження.
У музейній експозиції творів Пінзеля змістовним акцентом виступає «Розп’яття». Микола Молчан продовжує цю тему. Його проєкт набуває статусу гіпертексту, передає авторську транскрипцію Одкровення Йоана Богослова, акумулюючи ідеї, притаманні духові нашого часу. Світ, в якому ми живемо, перебуває у стані геополітичної, соціальної, екологічної, технолого -економічної кризи. Це дає можливість трактувати нашу епоху як Час Апокаліпсиса1. Чотири Вершники на білому, рудому, вороному та чалому конях уриваються в наш світ. За ними стоять війни, голод, поклоніння золотому тільцеві, страждання та смерть. Богослови по-різному трактують Вершника на Білому Коні. Деякі вважають його – з луком і у вінці переможця – Господом, який судитиме нас.
Символом смерті в образотворчому мистецтві традиційно виступає череп. Натуральний череп коня перетворюється у митця на арт-об’єкт. Його абрис-модуль, повторюючись практично у кожному графічному аркуші, відіграє роль універсального коду, ключа до сприйняття всіх робіт проєкту, об’єднуючи складові циклу. Так, кінський череп, розроблений у об’ємно-просторовій моделі з легких невагомих пластин, сприймається як візуальний акцент основної ідеї проєкту, наповненої сакрально-містичним звучанням. Символіка цього черепу полярно неоднозначна. Це, по суті, квінтесенція Апокаліпсиса, але водночас – древній магічний оберіг оселі, роду, який допомагає захистити від біди.
Естетика холодної «чистої» форми композицій М. Молчана посилює експресивну концентрацію графічних аркушів. Череп – Кінь – Вершник –вузлові ланки смислового ланцюга циклу, які включають конгломерат різнопланових змістовних компонентів.
Художник вільно оперує поняттями Простору і Часу. Образ коня стає метафорою часу перехідного періоду, розламу епох – часу, що нещадно стирає пам’ять про людей та події. Так, у композиції «Голови коней» простір і ракурс сприйняття зсовуються: голови трьох коней, відображені з різних ракурсів, поєднуються в єдине ціле, народжуючи образ потужної сили. Фраґментарність зображення дозволяє акцентувати увагу на деталі. Так, кінське око, сповнене божевіллям, болем, жахом, творить поле надзвичайного напруження, механізм якого закладений у експресивному характері рисунку майстра.
Тема катастрофи об’єднує різні за своїм творчим методом твори. Так «Герніка» Пабло Пікассо у своїй основі апокаліптична, хоча її автор звертається до конкретної події2. Твори Миколи Молчана це – передчуття майбутнього катаклізму, і особисте відношення митця до неминучого краху з відчуттям гострого болю. Тим не менше, відкидаючи звичну логіку, обидва художники обирають мережу образного взаємозв’язку дійсного та ірреального, утворюючи багатозначне семантичне поле навколо єдиного смислового ядра. М’який натяк на незавершеність, певна прелімінарність вирізняють композиції обох митців, хоча їх і відділяє більше як пів-століття. «Незавершена робота залишається живою, небезпечною, - говорив П. Пікассо, – завершена робота – мертва, знищена».3
Підкреслюючи незахищеність творчої спадщини від руйнівної дії часу, М. Молчан свідомо звертається до «нестійкої» графічної техніки, не зовсім характерної для творів монументального мистецтва, використовуючи тільки папір і графіт. Продовжуючи закладену Євгеном Лисиком традицію створювати монументальні композиції на папері – а саме на ньому виконував свої сценографічні проєкти цей видатний митець, – М. Молчан намагається подолати Час при допомозі свого віртуозного рисунку, бо тільки Час зберігає найкращі людські цінності для нащадків. Спадщина, яку Митець залишає після себе, робить його вільним від диктату Часу.
Тільки майстерність художника народжує творчу свободу. Досконале володіння технікою, розробка індивідуально-образної графічної мови, вимагає освоєння професійних знань, які надає Школа. Унікальність творчого досвіду М. Молчана пов’язане з навчанням у Львівській Академії Мистецтв (1996-2002 рр.) у навчально-творчій майстерні професора Альфреда Максименка на відділі монументально-декоративного живопису. Поділяючи погляди свого вчителя, М. Молчан робить наголос на «синтезі форм змісту та ідейних вартостей, глибині аналітичних принципів у процесі образотворення, пріоритеті етично-естетичних цінностей, утвердженні не поверхової, а глибинної національної етичної сутності».4
Емоційні імпульси Майстра екстраполюються в усвідомлення змісту життя, коли кожна мить може виявитися останньою. Проблема сенсу буття виходить на рівень «особистої індивідуальної перцепції, коли сенс вже не становить питання загальновизнаної реальності, але епістемологічною та онтологічною проблемами окремого ізольованого індивіда у довільному і фраґментарному світі».5
Апокаліпсис – не кінець Світу, це – переддень Другого Пришестя Христа. Спасіння – в особистій відповідальності кожного, що дає шанс на життя кожному наступному поколінню. Портрети представників різних поколінь – одна з домінант композиційного рішення. В центрі монументальний образ художника-деміурґа, який готовий творити нову реальність.
Анна Банцекова
1 Виступ Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша (про Чотирьох вершників Апокаліпсису) 23 січня 2020 року. // https://prm.ua/gensek-oon-nazvav-chotiroh-vershnikiv-apokalipsisu-dlya-lyudstva
2 Герніка – місто у Країні Басків, її історичний та культурний центр. У 1937 році, під час Громадянської війни в Іспанії місто було розбомблене авіацією Люфтваффе, значна кількість його мешканців загинули під час пожежі, спричиненої бомбардуванням. Пабло Пікассо створив своє монументальне полотно «Герніка» буквально за місяць. Складалося враження, що митець давно виробив концепцію цього твору і тепер відтворював його на полотні.
3 Цит. за: Ashton D. Picasso on Art: A Selection of Views. – New York, 1972. – P. 38
4 Максименко А. Рисунок. – Львів: Львівська національна академія мистецтв. Кафедра монументального живопису, 2016. – С. 4. Саме А. Максименко розробив унікальну синтезовану навчально-творчу систему АКТАКАД (Актуальний Академізм), яка акумулювала в собі досвід мистецтва об’єктивної та суб’єктивної інформації (Теорія реального часу) і формує в художника-початківця майстерність та активне творче начало.
5 Цит. за: D’haen Th. Postmodernism in American fiction and art // Approaching Postmodernism. Papers presented at a Workshop on Postmodernism, 21–23 September 1984, University of Utrecht. Edited by W. Fokkema, H. Bertens. – Amsterdam–Philadelphia, 1986. – P. 223.