Музей-заповідник «Русалка Дністрова»

Музейний підрозділ Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького був відкритий 15 вересня 1990 р. в знак ушанування лідерів громадсько-культурного угруповання «Руська трійця», одним із найвагоміших здобутків якого стало видання у 1837 р. першого українського фольклорно-літературного альманаху «Русалка Дністрова».

«Русалка Дністрова» – пам’ятка доби романтизму, перший взірець нової літератури на сучасних західноукраїнських теренах, сприяла піднесенню духу народу, пробуджувала його соціальну і національну свідомість, зміцнювала віру у майбуття. Автори збірника, лідери «Руської трійці» – Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький – відмовились від застарілої церковнослов’янської книжкової традиції, кириличного правопису і шрифту, замінивши їх живою говірковою українською мовою, «гражданським» шрифтом і фонетичним правописом.

Дух міжслов’янської взаємності, новаторський зміст, звеличення визвольної боротьби, поетизація народних героїв, подвигів козацтва, ствердження етнічної і духовної спільності галичан з усім українським народом спричинили цензурну заборону видання. Основну частину накладу конфіскували, альманах внесли у список забороненої літератури у Відні. Упорядників піддали політичному переслідуванню, що негативно позначилось на їхніх життях.

Незважаючи на заборону «Русалка Дністрова» окреслила національні орієнтири, поклала початок створенню нової української літератури, утвердила рівноправне місце українського народу серед інших слов’янських народів й слугувала загальнослов’янському національно-культурному відродженню.

Музей-заповідник облаштовано у приміщенні колишньої вежі-дзвіниці церкви Святого Духа – пам’ятки архітектури пізнього бароко, що безпосередньо пов’язана з історією альманаху «Русалка Дністрова». Неіснуюча сьогодні сакральна споруда була збудована у 1722–1729 рр. коштом Теофілії Вишневецької як костел Катерини Сієнської жіночого домініканського монастиря. У результаті церковної реформи австрійського уряду на початку 1780-х рр. монастир ліквідували. 1783 р. його приміщення передали новоствореній Генеральній греко-католицькій духовній семінарії, в якій навчались автори «Русалки Дністрової».

У вересні 1939 р. внаслідок обстрілу німецькою авіацією монастир і церква були зруйновані. Уціліла дзвіниця з бароковим завершенням, збудована за проєктом М. Урбаніка у 1740–1750-х рр. Унікальний годинник, що досі доповнює вежу, був встановлений у 1786 р. на прохання тодішнього ректора семінарії М. Щавницького. Цей годинник подарував монастирю Скит Манявський гетьман України Іван Виговський у ХVІІ ст.

У 1980 р. архітектор В. Логвин виконав проєкт реставрації та пристосування Святодухівської дзвіниці під виставкове приміщення Львівської картинної галереї. Музеєфікація будівлі відбулась 1981 р. У 1986 р. з нагоди святкування 175-річчя від дня народження М. Шашкевича виникла ідея створити у вежі-дзвіниці Музей однієї книги – «Русалки Дністрової».

Над розробкою першої експозиції музею працювали наукові співробітники Галереї М. Видашенко, С. Малець, І. Шапірко та художники Львівського комбінату Художнього фонду України М. Прокопович, О. Микита, О. Скоп, Б. Смольський. Будівельно-реставраційні роботи проводили спеціалісти Інституту «Укрзахідпроектреставрація».

Сьогодні тривають ремонтні роботи в експозиційних залах, де незабаром буде відкрита оновлена експозиція музею національно-культурного відродження.

Rusalka Dnistrova Museum 

"Rusalka Dnistrova"—"The Mermaid of the Dniester"—is the first Ukrainian folklore and literary almanac. Markiian Shashkevych, Ivan Vahylevych and Yakiv Holovatskyi, known as the social and cultural grouping of the "Ruthenian Triad", published it in 1837. It was decided to create Rusalka Dnistrova Museum as a tribute to the leaders of the "Ruthenian Triad". Being a branch of Borys Voznytskyi Lviv National Art Gallery, the museum opened its doors to visitors on September 15, 1990.

"Rusalka Dnistrova" is the first example of the new Romantic literature in the modern Western Ukrainian territories. The almanac raised people’s spirits, awoke their social and national consciousness, and strengthened their faith in the future. The miscellanea’s authors abandoned the outdated Church Slavonic book tradition, as well as the Cyrillic spelling and font. Instead, they replaced them with the living spoken Ukrainian language, "common" font, and phonetic orthography.

Markiian Shashkevych, Ivan Vahylevych, and Yakiv Holovatskyi attempted to awaken the spirit of inter-Slavic kinship in their work, which glorified the liberation struggle, poetized national heroes and Cossack feats, and affirmed Galicians' ethnic and spiritual connections with all Ukrainians. Because of the book's innovative content, the publication was censored. As a result, the local government confiscated the majority of the edition. Furthermore, the almanac was added to the list of forbidden literature in Vienna, and the compilers faced political persecution, which harmed their lives.

Despite the ban, "Rusalka Dnistrova" outlined national landmarks, initiated the creation of the new Ukrainian literature, established the equal place of the Ukrainian nation among other Slavic peoples, and contributed to the all-Slavic national and cultural revival.

Nowadays, Rusalka Dnistrova Museum is housed in the former bell tower of the Holy Spirit Church that was directly related to the history of the almanac. Unfortunately, the late Baroque architectural monument has not survived to this day. However, it is known that the sacred building was originally built as St. Catherine of Siena Church of the Dominican Convent.  The construction work was carried out at the expense of Teofila Wisniowiecka and lasted from 1722 till 1729. As a result of the Austrian government's church reform in the early 1780s, the monastery was liquidated and its premises were provided to the newly established General Greek Catholic Theological Seminary for further use in 1783, where the leaders of the "Ruthenian Triad" studied.

In September 1939, German aviation destroyed the monastery and the church. Only a bell tower with a baroque finish, built by Marcin Urbanik in the 1740s and 1750s, has survived. The unique clock, which still complements the tower, was installed in 1786 at the request of the seminary’s then-rector Mykhailo Shchavnytskyi. Ukrainian Hetman Ivan Vyhovskyі donated this watch to the Maniava Skete in the 17th century.

The Holy Spirit Bell Tower was restored and adapted for the Lviv Art Gallery’s exhibition space by the architect Viacheslav Lohvyn in 1980. The building was turned into a museum in 1981. The idea to create a museum, dedicated to only one book, arose on the occasion of the 175th anniversary of Markiian Shashkevych's birth in 1986. "Rusalka Dnistrova Museum" was found in the bell tower a few years later.

Employees of the Gallery Mariia Vydashenko, Sofiia Malets, and Ihor Shapirko, together with the artists of the Lviv Association of the Art Fund of Ukraine Mykola Prokopovych, Oleh Mykуta, Orest Skop, and Bohdan Smolskyі worked on the creation of the first museum's exposition. Construction and restoration works were carried out by the Ukrzahidproektrestavratsiia Institute specialists.

In the near future, as soon as all current repairs are completed, the renewed exposition of the museum of national and cultural revival will be open to the public.

Muzeum-rezerwat „Rusałka Dniestrowa”

Oddział muzealny Lwowskiej Narodowej Galerii Sztuk Pięknych imienia B. Woznyckiego został otwarty 15 września 1990 roku ku czci twórców grupy społeczno-kulturalnej „Ruska Trójca”, której jednym z najważniejszych osiągnięć było wydanie pierwszego ukraińskiego folklorystyczno-literackiego almanachu „Rusałka Dniestrowa” w 1837 roku.

„Rusałka Dniestrowa” jest zabytkiem epoki romantyzmu, pierwszym przykładem nowej literatury na współczesnych terenach Ukrainy zachodniej, przyczynił się do podniesienia ducha narodu, rozbudził jego świadomość społeczną i narodową oraz wzmocnił wiarę w przyszłość. Autorzy zbioru, twórcy „Ruskiej Trójcy” – Markijan Szaszkewycz, Iwan Wahyłewycz i Jakiw Hołowacki – porzucili przestarzałą tradycję księgową cerkiewnosłowiańską, pisownię i czcionkę cyrylicy, zastępując je żywym, mówionym językiem ukraińskim, „cywilną” czcionką i pisownią fonetyczną.

Duch międzysłowiańskiej wzajemności, nowatorska treść, gloryfikacja walki wyzwoleńczej, poetyzacja bohaterów narodowych, wyczynów Kozaków, potwierdzenie etnicznej i duchowej wspólności Galicjan z całym narodem ukraińskim spowodowały cenzorski zakaz publikacji. Zasadniczą część wydania skonfiskowano, almanach wpisano na listę literatury zabronionej w Wiedniu. Zarządzający byli poddani prześladowaniu politycznemu, co odbiło się negatywnie na ich życiu.

Pomimo zakazu „Rusałka Dniestrowa” nakreśliła narodowe punkty orientacyjne, zapoczątkowała powstanie nowej literatury ukraińskiej, potwierdziła równość narodu ukraińskiego wśród innych narodów słowiańskich i służyła ogólnosłowiańskiemu odrodzeniu narodowo-kulturalnemu.

Muzeum mieści sią w pomieszczeniu dawnej dzwonnicy kościoła św. Ducha – zabytku architektury późnobarokowej, który bezpośrednio wiąże się z historią almanachu „Rusałka Dniestrowa”. Nieistniejący dziś obiekt sakralny został zbudowany w latach 1722–1729 na koszt Teofilii Wiśniowieckiej jako kościół św. Katarzyny ze Sieny żeńskiego klasztoru dominikanek. W wyniku reformy kościelnej rządu austriackiego na początku lat 1780 klasztor uległ likwidacji. W 1783 roku jego pomieszczenia przeniesiono do nowo utworzonego Generalnego Greckokatolickiego Seminarium Teologicznego, w którym studiowali autorzy „Rusałki Dniestrowej”.

We wrześniu 1939 roku klasztor i kościół uległy zniszczeniu w wyniku ostrzału lotnictwa niemieckiego. Zachowała się dzwonnica o barokowym wykończeniu, zbudowana według projektu M. Urbanika w latach 1740‒1750. Unikatowy zegar, który nadal uzupełnia wieżę, zainstalowano w 1786 roku na zlecenie ówczesnego rektora seminarium duchownego M. Szczawińskiego. Ten zegar zaprezentował klasztorowi „Skyt Maniawski” hetman Ukrainy Iwan Wyhowski w XVII wieku.

W 1980 roku architekt W. Logwin wykonał projekt renowacji i adaptacji dzwonnicy św. Ducha pod przestrzeń wystawową Lwowskiej Galerii Sztuki. Otwarcie muzeum w tym budynku odbyło się w 1981 roku. W 1986 roku, z okazji obchodzenia 175 rocznicy urodzin M. Szaszkewycza, zrodził się pomysł stworzenia w dzwonnicy muzeum jednej książki – „Rusałki Dniestrowej”.

Nad rozwojem pierwszej ekspozycji muzealnej pracowali naukowi pracownicy Galerii M. Wydaszenko, S. Malec, I. Szapirko oraz malarze Kombinatu Lwowskiej Fundacji Sztuki Ukrainy M. Prokopowycz, O. Mykyta, O. Skop, B. Smolski. Prace budowlano-renowacyjne wykonywali specjaliści Instytutu „Ukrzachidproektrestawracija”.

Dziś trwają prace remontowe w salach wystawowych, w których wkrótce otwarta zostanie zaktualizowana ekspozycja muzeum odrodzenia narodowo-kulturalnego.