Борис Буряк
Три постаті Олександра Яновича та його «Створення світу»
Підставою для написання цього есе стало моє дружнє бажання зафіксувати вербальний портрет,
пранічний образ людини, несамовитий характер якої призвів до фундаментальних метаморфоз як його самого,
так і культурно-мистецького середовища столиці України.
СПОЧАТКУ БУЛО ШІСТЬ – так пишеться і читається перше речення про СТВОРЕННЯ СВІТУ в найдавнішій Біблії, що дійшла до нас з глибин IX–X століття і зберігається у сховищах Ватикану. Перший акт Творіння – це шість сліпучо яскравих променів аксонометрії, створених для гармонізації хаосу та освітлення мороку… Останнім актом, вінцем творіння стала людина за образом і подобою, з вічним бажанням досягнути подібності до ТВОРЦЯ і в благоговійному трепеті відчути велич ЙОГО ТВОРІННЯ та здобути хоча би рівень ЙОГО підмайстра у нашому непростому бурхливому матеріальному світі.
Тема Створення Світу завжди хвилювала та приваблювала багатьох художників як у прадавніх часах, так і сьогодні. Не оминула вона і Олександра Яновича, відомого київського художника, активного подвижника сучасного українського мистецтва, засновника мистецько-культурного центру «Білий Світ» і мецената. Та непросто не оминула, а по-справжньому глибинно розбурхала його уяву і нестримне бажання створити… спробувати… бодай трохи відчути у собі всім своїм єством ту монументальну велич і потугу Творення Світу та спіймати хоча б одну іскринку Божої благодаті для власного творчого шляху в мистецтві. Чи витримає серце цю емоційну напругу? Чи тіло осилить цей стрім?
Одначе загартований життєвими випробуваннями та вже набутим багаторічним досвідом у мистецтві, він пірнув сторч головою у цей шалений творчий процес, щоб пройти його, осмислити власні здобутки та вийти на нові творчі рубежі. Отож Янович взяв за основу класичну фабулу, як відправну точку власної інтерпретації подій Творення. Цілеспрямовано, з розмахом, митець відтворює етапи Творіння у вже властивій йому пластичній манері. Послідовно йде до цілі, торуючи власний творчий шлях. Він із пристрастю реалізовує свої мислеформи засобами, притаманними сучасному актуальному мистецтву.
Процес роботи автора над творами для виставки «Створення світу» переріс з одного виду у три види мистецтва і таким чином чітко поділився на три складові лінії. Перша з них – живописна, в якій добре опрацьовані полотна, з широким діапазоном пластичних засобів від легких лесированих поверхонь до фактурних ритмічних мас, відтворюють свій потік подій, що кульмінаційно проявився у першій лінії (як приклад, у композиції «Деміург»). Деміург, як відомо, у давньогрецькій міфології та міфології народів світу означений як Творець всього сущого, всесвіту загалом.
Наступна друга лінія сприймається як об’ємно-просторова, від класичної скульптури до асамбляжу, щедро здобреного левкасом та кольором. Це кілька голів-портретів, що відтворюють певний внутрішній стан людини. Перша – «Погляд», як стан внутрішнього споглядання, самозаглиблення, та «Паяц» з його очікуванням непевного та трагічного плину подій. Добре масштабовані абстрактні композиції з дерева вносять та завершують певний дисциплінарний конструктив у об’ємну лінію, як у творчості автора, так і в експозиції самої виставки.
І нарешті третя лінія – візуальна, відеоряд якої створює цікавий бінарний ефект від перебування між прозорими демонстраційними екранами, на яких демонструються графічні твори автора та їхні фрагменти з певною швидкістю, надаючи екранам відповідне смислове навантаження та динамічну пульсацію.
Усі ці три лінії, переплітаючись між собою, створюють повну поліфонію суголосся та посилюють загальне враження від піднятої митцем теми. І це багатоголосся, відкидаючи евклідове сприйняття світу, формує сферичну уяву всього експозиційного дійства та занурює глядача у космогонію творення.
До цієї наймасштабнішої (за вісім інтенсивних років життя у мистецтві) дев’ятої персональної виставки Олександр пройшов складний шлях. Працюючи у непрості часи в юридичній сфері, він вирішив відкрити власну справу, оскільки його невгамовний характер вимагав свободи та незалежності дій. Так Янович сформував на початку 2000-х власний успішний бізнес.
І це була його перша іпостась… Вона дозволила прорости з глибин його душі справжньому нестримному захопленню мистецтвом та бажанню самому малювати. Це нестримне бажання жевріло, мабуть, у нього з раннього дитинства, але замулене виснажливою турбулентністю подій 90-х та початку 2000-х проявилося через десятиліття (перша робота датована 2012 р.). Захоплення мистецтвом, калейдоскоп столичних подій, вернісажі та знайомства з кращими художниками України привели його до втілення мрії мати власну галерею, та непросто галерею, а культурно-мистецький центр зі значно більшими можливостями культурно-мистецького плану.
І так з’явилась його друга іпостась… Янович таки заснував культурно-мистецький центр «Білий Світ» з прекрасною професійною командою, колектив якого успішно очолила мистецтвознавиця Тамара Янович (дружина О. Яновича). Дружній колектив центру, просякнутий любов’ю до мистецтва, прагне внести свою вагому частку у розвиток та підтримку мистецького процесу в Україні. Серед багатьох їхніх напрацювань, окрім групових та персональних виставок, особливо яскравими знахідками стали: «Перша міжнародна трієнале малих форм графіки», «Перша всеукраїнська бієнале левкасу», «Парадний Портрет» та особливо «Арт-Баттл», що націлене розкривати і підтримувати молоде покоління українських художників, зберігати тяглість мистецького процесу та представлене блискучою плеядою українських митців, які активно з ними співпрацюють.
Перші Олександрові несміливі проби пензля, що переросли з часом у твори мистецтва і накопичились вже на добрих кілька персональних виставок, зобов’язали його усамітнитись у чудовій власній майстерні та активно і плідно працювати. Мрії про власні персональні виставки та заохочення друзів та побратимів з фаху до їхньої реалізації додали йому відваги до активної виставкової діяльності. Так утвердилась його мрія! Мрія стати художником і жити мистецтвом! Мрія запалити і свою яскраву зірочку на небосхилі мистецтва України!
І так з’явилась його третя іпостась… Наразі остання… Чи це так? (Я не впевнений).
Життя завжди заохочує людину до творчості, до діяння, до відкриття чергових її можливостей та обріїв. І ми, вплітаючи в її канву своє натхнення та працю, мріємо залишити як в часі та просторі, так і у нашій культурі свій власний невеличкий і неповторний слід… Слід як пам’ять… Так діє він, Олександр Янович. Зрештою, як і кожен з нас…