Це літо у Львові є насиченим на масштабні культурні події. Із 28 липня по 31 серпня цього року одразу в 3 локаціях Львівської галереї мистецтв (в Палаці Лозинського, в Палаці Потоцьких та в Музеї І. Г. Пінзеля) експонуватиметься виставка Влади Ралко «Між своім і тим самим» , в якій будуть представлені роботи з 2002-го по 2020 рік. Запрошуємо Вас пройти цим маршрутом.
"Влада Ралко пробує продертися до речей посутніх, які ми могли б окреслити як істину, чи, якщо хочете, по-старосвітськи Божественною сутністю. По-суті Ралко, як це б дивно чи патетично не звучало, ре-інсталює від-критість, не-со-критість-людини, її відкритість до істини як дієвої реальності. Для Ралко, перейдім до конвенційного мовлення, істина таки є, що в наші часи є великим щастям. Не кожен його сподобився. Більшість кружляє у потемках. А, якщо вона є, то вона зобов’язує, Ралко мусить вступати у стосунки з нею, тією істиною, мусить нав’язати з нею безпосередній, а, отже, інтимний, зв’язок — тобто religio… І у цьому сенсі, як не дивно (напевно і їй самій) Ралко як мистець є мистцем глибоко релігійним. Так, при всій драстичності для посполитого споживача хліба її художньої мови… Так, попри те, що вона не пише ікон…Але і пише… Ралко по-новому відкриває і для себе, і для тих, хто має очі при-сутність у нашому людському бутті істини, вона ре-інсталізує religio, робить цей зв’язок живим, вводи нас у виміри, в яких Його при-сутність безсумнівна, ось-наявна. Таким чином Ралко виривається сама, але й рве за собою з просторів профанічних, до просторів, де актуалізуються речі посутні – народження, бування, радість, біль, смерть. І не важливо над якою темою рефлектує Ралко. Вона творить-у-при-сутності. Принаймні у мене таке враження. Можливо це інтуїція, яка так і залишиться або чистою спекуляцією, або моїм особистим баченням творчості Ралко. Хоча, якщо вона постала, то хто, як не Влада Ралко її спровокувала? Тому моє переконання залишається — творячи-у-при-сутності Ралко є однією з тих ранніх пташок, які повертають нас лицем до посутнього. Вона, можливо сама того не усвідомлюючи, позбавляє нас сирітства. Жорна історії завершують ще один оберт, трансмодерн повертається, але з новою філософською та мистецькою мовою."
Тарас Возняк
Посилання на подію: https://www.facebook.com/events/2741378476144398/