Палац Потоцьких

Палац Потоцьких
Інформація
Робочий час: 

Вівторок - п'ятниця:
11:00 - 17:00 (каса до 16:30)

Субота та неділя: 
10:00 - 18:00 (каса до 17:30)

Понеділок: вихідний

Квитки: 

Вартість квитків:

- для дорослих: 70 грн

- для дітей і пенсіонерів: 15 грн

- для студентів: 30 грн

 

Вартість екскурсій:

- для дорослих: 200 грн

- для дітей і пенсіонерів: 60 грн

- для студентів: 90 грн

- іноземною мовою: 300 грн

Адреса: 
79000 м. Львів, вул. М. Коперника, 15
Телефон: 

+38 032 261-41-45

Палац графів Потоцьких – яскравий зразок архітектури зрілого історизму, одна з найцікавіших архітектурних пам’яток Львова. Палац є прототипом так званих резиденцій «Entire cour et jardin» короля Людовіка XIV, що його визначають як «бароковий класицизм», коли чітке планування поєднується із багатим зовнішнім оформленням. На плані він має прямокутну форму з незначними бічними ризалітами.

Композиція палацу Потоцьких — центральноосьова. Двоповерховий, з додатковим мансардним поверхом, увінчаний «французьким дахом». Дахові конструкції дерев’яні, фасади рустовані з пластичним оздобленням. Вхід до палацу оформлює критий портик, до якого ведуть сходи та під’їздні пандуси. На центральній осі розташована парадна брама з багато декорованими металевими воротами, фланкована порт'єрками з «французькими дашками».  

Палац запроектував паризький архітектор Луї Довернь на замовлення графа Альфреда ІІ Потоцького, великого поціновувача французької архітектури. Граф Альфред II Юзеф Потоцький (1817–1889) – політик, намісник Королівства Галичини та Володимирії у 1875–1883 роках отримав концесію на будівництво палацу в 1888 році. У цьому ж році спілка львівських архітекторів Людвіга Балдвіна-Рамулта, Юліуша Цибульського, Петра Гарасимовича та Леонарда Марконі почали його зводити.  

Альфред ІІ не дожив до завершення робіт, його син Роман Потоцький завершив будівництво палацу в 1890 році. Останній власник Альфред III (1886–1958) покинув палац після радянської окупації Львова в 1939 р. і більше не повертався.

Історія палацу була непростою. Під час війни 1918–1919 років тут була резиденція місії Бартелемі – представництво Найвищої Ради країн Антанти. У 1919 році під час святкового параду у Львові на палац упав літак американського пілота Едварда Ґрейвса, пожежа знищила ліве крило будівлі. Ремонт та реставрація палацу тривали до 1931 р. Після ІІ Світової війни тут розмістився Інститут геології та геохімії горючих корисних копалин АН УРСР. З 1975 р. будівлю використовували як Палац урочистих подій (Львівський міський РАЦС), у якому одружилися понад 130 тисяч пар. 

У часи незалежності України обговорювали можливість облаштувати в палаці резиденцію Президента України у Львові. В 2002 році місто передає Палац Потоцьких Львівській галереї мистецтв. Після завершення реставрації 14 лютого 2007 року в Палаці відкрили Музей європейського мистецтва XIV-XVIII століть – відділ Галереї. Зали першого поверху відтворюють палацові інтер’єри, на другому поверсі представлено одну з найбагатших збірок європейського мистецтва в Україні. Представлено першорядні твори, серед яких «Ловля коралів і перлів» Якопо Цуккі, «Платіж» Жоржа де ла Тура, «Портрет молодої патриціанки» Софонісби Ангішоли, «Алегорія Божественного милосердя» невідомого німецького художника XVІІ ст., «Відвідини Марії Єлизаветою» Яна ван Скореля, ескізи монументальних розписів Пауля Трогера, Йозефа Вінтерхальтера, Антона Франца Маульберча та інших.

Наприкінці 80-х за палацом розпочали роботи зі спорудження львівського підземного трамваю, через що споруда зазнала серйозних пошкоджень, тож роботи припинилися.  

У другій половині ХХ ст. палац 38 разів ставав майданчиком для зйомок відомих фільмів та кліпів, зокрема «Д’Артаньян і три мушкетери» (двічі), «Владика Андрей», «Аташе», «Таємний щоденник Симона Петлюри» та інші.