Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри

Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри

Свідченням, що історія мистецтва як текстуальна цілісність із взаємопов’язаними цінностями і смислами зроджується в сьогоденні є Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри (1921–2006) – чи не єдиний музей сучасної скульптури в Україні, з 9 жовтня 2005 р. – музейний підрозділ Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького.

Різноманітну і численну експозицію у смт. Брюховичі виплекано й відкрито самим майстром – скульптором, живописцем, графіком, архітектором, уродженцем с. Демня на Львівщині, випускником Мистецько-промислової школи у Львові та Мюнхенської академії мистецтв, учнем Андрія Коверка, Богдана Мухіна та Івана Севери, який у 1951–1991 рр. жив і працював у США та повернувся в Україну на схилі життя.

На експозиції, створеній за проєктом М. Дзиндри, представлено 807 скульптур. Наріжними в її концепції є діалог з глядачем та увиразнення взаємодії скульптури із середовищем завдяки освітленню та візуальному поділу приміщення на кілька секторів.

Кредом творчості майстра став вияв любові до життя через мистецтво, «бо ж сама творчість – це дивовижна мандрівка фантазії до загадкового Всесвіту». Засобами слугували потужне моделювання та узагальнення форми, бажання її одухотворення, опанування світового досвіду і національної культурної спадщини, кінетизм художніх образів, їхня відкритість до прочитань.

Твори М. Дзиндри, представлені в музеї, утворюють кілька тематичних груп. Перша – садово-паркові скульптури, розраховані на сприйняття з різних точок зору, створені завдяки унікальному авторському поєднанню будівельної сітки, арматури, цементу («Мексиканський мотив», «Великий абстракт», «Червоний абстракт», «Подвійний арч», «Вітрила»).

Друга – станкова асоціативна пластика 1968–1978 рр., заснована на узагальненні, гротеску, перетворенні форм, що слугують виразу філософсько-екзистенційних й моральних змістів («Апостол», «Молільник», «Печерна людина», «Українка», «Поет», «Бандурист», «Японка»).

Третя – абстрактна пластика вільної форми («Фантазія колеса», «Ложе», «Червона стіна»), в якій, дистанціюючись від реальності, майстер вловлює і відтворює сутнісне, субстанції і символи життя, розгорнуті метафори його проявів.

Четверту становлять портрети, в яких внутрішній рух, що розвивається назовні, створює особливу атмосферу духовного випромінювання («Переляканий солдат», «Молитва», «Жінка», «Негритянка»).

П’яту – архітектурні об’єкти, що увібрали динаміку і гармонію світу, взаємодію природних і культивованих форм («Замок», «Архітектурна фантазія», «Абажур», «Верховна рада», «Будинок для бездомних», «Стара архітектура», «Знищена галерея», «Модерна архітектурна форма»).

Довершеності експозиції надають барельєфи 1973–1999 рр. – асоціативні, різноманітні за формою, засновані на досвіді вражень, думок, переживань.

Після відвідин Музею модерної скульптури Михайла Дзиндри кожен пересвідчується у мудрості художньої форми, промовлянні крізь неї Всесвіту, позаяк, за словами скульптора, «найгеніальнішим творцем є Отець Небесний. Бо кожне справжнє досягнення в мистецтві наближує до діалогу з ним».

Mykhailo Dzyndra Museum of Modern Sculpture

Mykhailo Dzyndra Museum of Modern Sculpture is perhaps the only museum of contemporary sculpture in Ukraine as well as irrefutable evidence of the birth of the history of art as textual indivisibility with interconnected values and meanings in the present day. Since October 9, 2005, it has been a museum unit of Borys Voznytskyi Lviv National Art Gallery.

Mykhailo Dzyndra (1921–2006), a sculptor, painter, graphic artist, and architect, came from Demnia village in the Lviv region. He graduated from the Lviv Art and Industrial School and the Munich Academy of Arts, and was a student of such prominent sculptors as Andrii Koverko, Bohdan Mukhin, and Ivan Severa. From 1951 to 1991, Mykhailo Dzyndra lived and worked in the United States but returned to Ukraine at the end of his life. The master himself worked on the idea of creating a diverse and numerous exposition in the village of Briukhovychi. Eventually, his plans became a reality and all his works were made available to the public.

Based on Mykhailo Dzyndra’s project, the exhibition consists of 807 sculptures. The cornerstones of its concept are the dialogue with the viewer and the emphasis on the interaction between sculpture and the environment. This was made possible thanks to lighting and the visual division of the room into several sectors.

The expression of love for life through art became the master's credo, "because creativity itself is an amazing journey of fantasy to the mysterious universe". The powerful modelling and generalization of the form as well as the desire to spiritualize it, mastering the world experience and national cultural heritage, and the kineticism of the artistic images with their openness to understanding were the means of its implementation.

Mykhailo Dzyndra’s museum works are divided into several thematic groups. The first of them is garden and park sculptures. They were designed to be perceived from different angles thanks to a unique author's combination of reinforcing mesh and cement ("The Mexican Motif", "The Large Abstract", "The Red Abstract", "The Double Arch", and "The Sails").

The second group comprises small associative sculptures created between 1968 and 1978 and based on generalisation, grotesque, and transformation of forms that serve to express philosophical, existential, and moral meanings ("The Apostle", "The Prayer", "The Caveman", "The Ukrainian Woman", "The Poet", "The Bandura Player", and "The Japanese Woman").

The third group represents free-form abstract sculptural works ("The Wheel Fantasy", "The Bed", and "The Red Wall"), in which the master captures and reproduces the essence, substances and symbols of life, as well as elaborated metaphors of its manifestations while distancing himself from reality.

The fourth group consists of portraits, the inner movement of which, by expanding outwards, creates a special atmosphere of spiritual radiation ("The Frightened Soldier", "The Prayer", "The Woman", and "The Negro Woman").

The architectural objects that have absorbed the dynamism and harmony of the world, as well as the interaction of natural and artificial forms, make up the fifth group ("The Castle", "The Architectural Fantasy", "The Lampshade", "The Supreme Council", "The Home for the Homeless", "The Old Architecture", "The Destroyed Gallery", and "The Modern Architectural Form").

The exposition is complemented by associative and diverse in form bas-reliefs performed on the basis of the master’s impressions, thoughts, and experiences between 1973 and 1999.

While visiting Mykhailo Dzyndra Museum of Modern Sculpture, you can see for yourself that the Universe speaks through the wise artistic form. According to the sculptor, "The Heavenly Father is the most ingenious creator of all. And every significant achievement in art brings you closer to a dialogue with Him."

Muzeum Rzeźby Nowoczesnej Mychajła Dzyndry

Potwierdzeniem tego, że historia sztuki, która jest wzajemnie związana z wartościami oraz sensami, powstaje w czasach dzisiejszych, jako tekstualna integralność, jest Muzeum Rzeźby Nowoczesnej Mychajła Dzyndry (1921–2006) – niemal jedyne muzeum rzeźby nowoczesnej w Ukrainie, od 9 października 2005 roku – to oddział muzealny Lwowskiej Narodowej Galerii Sztuk Pięknych imienia B. Woznyckiego.

Rozmaita oraz liczna ekspozycja w miejscowości Brzuchowice została wypielęgnowana i otwarta przez samego mistrza – rzeźbiarza, malarza, grafika, architekta, pochodzącego ze wsi Demnia w obwodzie lwowskim, absolwenta Szkoły Artystyczno-Przemysłowej we Lwowie i Akademii Sztuk Pięknych w Monachium, ucznia Аndrija Kowerki, Bohdana Muchina oraz Іwana Sewery – Mychajła Dzyndrę, który w latach 1951‒1991 mieszkał i pracował w USA, a pod koniec życia wrócił do Ukrainy.

Na ekspozycji, stworzonej według projektu M. Dzyndry, przedstawiono 807 rzeźb. Podstawą jej koncepcji jest dialog z widzem i podkreślenie interakcji rzeźby ze środowiskiem dzięki oświetleniu oraz wizualnemu podziałowi pomieszczenia na kilka sektorów.

Mottem twórczości mistrza stał się przejaw miłości do życia przez sztukę, „przecież, sama twórczość jest zadziwiającą podróżą wyobraźni do tajemniczego wszechświata”. Środkami były: potężne modelowanie i uogólnienie kształtu, pragnienie do jego duchowości, opanowanie doświadczenia światowego i narodowego dziedzictwa kulturowego, kinetyczność obrazów artystycznych, ich otwartość na odczytanie.

Prezentowane w muzeum dzieła M. Dzyndry tworzą kilka grup tematycznych. Pierwsza – parkowo-ogrodowe rzeźby, przeznaczone dla percepcji z różnych punktów widzenia, stworzone dzięki unikalnemu autorskiemu połączeniu siatki budowlanej, stalowych prętów i cementu („Motyw meksykański”, „Duży abstrakt”, „Czerwony abstrakt”, „Podwójny arcz”, „Żagle”).

Druga – sztalugowe skojarzone rzeźby plastyczne lat 1968–1978, oparta na uogólnieniu, grotesce, przekształceniu form służących wyrażeniu zawartości filozoficzno-egzystencjalnych i moralnych („Apostoł”, „Modlący się”, „Człowiek jaskiniowy”, „Ukrainka”, „Poeta”, „Bandurzysta”, „Japonka”).

Trzecia – abstrakcyjna rzeźba o dowolnej formie („Fantazja koła”, „Łoże”, „Czerwona ściana”), w której mistrz dystansując się od rzeczywistości, wychwytuje i odtwarza esencje, substancje i symbole życia, obszerne metafory jego manifestacji.

Do czwartej grupy należą portrety, w których ruch wewnętrzny rozwijający się na zewnątrz, tworzy szczególną atmosferę duchowego promieniowania („Przestraszony żołnierz”, „Modlitwa”, „Kobieta”, „Murzynka”).

Piąta – obiekty architektoniczne, które pochłonęły dynamikę i harmonię świata, interakcję form naturalnych i kultywowanych („Zamek”, „Fantazja architektoniczna”, „Abażur”, „Rada Najwyższa”, „Dom dla bezdomnych”, „Stara architektura”, „Zniszczona galeria”, „Nowoczesna forma architektoniczna”).

Doskonałości ekspozycji nadają płaskorzeźby lat 1973–1999 – skojarzone, różnorodne pod względem kształtu, oparte na doświadczeniu wrażeń, myśli, przeżyć. Po zwiedzaniu Muzeum Rzeźby Nowoczesnej Mychajła Dzyndry każdy człowiek przekonuje się o mądrości formy artystycznej, przemawianiu przez nią Wszechświata, gdyż według słów rzeźbiarza „najgenialniejszym twórcą jest Ojciec Niebieski. Przecież każde prawdziwe osiągnięcie w sztuce przybliża do dialogu z Nim”.