Музей-заповідник «Русалка Дністрова»

Музейний підрозділ Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького був відкритий 15 вересня 1990 р. в знак ушанування лідерів громадсько-культурного угруповання «Руська трійця», одним із найвагоміших здобутків якого стало видання у 1837 р. першого українського фольклорно-літературного альманаху «Русалка Дністрова».

«Русалка Дністрова» – пам’ятка доби романтизму, перший взірець нової літератури на сучасних західноукраїнських теренах, сприяла піднесенню духу народу, пробуджувала його соціальну і національну свідомість, зміцнювала віру у майбуття. Автори збірника, лідери «Руської трійці» – Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький – відмовились від застарілої церковнослов’янської книжкової традиції, кириличного правопису і шрифту, замінивши їх живою говірковою українською мовою, «гражданським» шрифтом і фонетичним правописом.

Дух міжслов’янської взаємності, новаторський зміст, звеличення визвольної боротьби, поетизація народних героїв, подвигів козацтва, ствердження етнічної і духовної спільності галичан з усім українським народом спричинили цензурну заборону видання. Основну частину накладу конфіскували, альманах внесли у список забороненої літератури у Відні. Упорядників піддали політичному переслідуванню, що негативно позначилось на їхніх життях.

Незважаючи на заборону «Русалка Дністрова» окреслила національні орієнтири, поклала початок створенню нової української літератури, утвердила рівноправне місце українського народу серед інших слов’янських народів й слугувала загальнослов’янському національно-культурному відродженню.

Музей-заповідник облаштовано у приміщенні колишньої вежі-дзвіниці церкви Святого Духа – пам’ятки архітектури пізнього бароко, що безпосередньо пов’язана з історією альманаху «Русалка Дністрова». Неіснуюча сьогодні сакральна споруда була збудована у 1722–1729 рр. коштом Теофілії Вишневецької як костел Катерини Сієнської жіночого домініканського монастиря. У результаті церковної реформи австрійського уряду на початку 1780-х рр. монастир ліквідували. 1783 р. його приміщення передали новоствореній Генеральній греко-католицькій духовній семінарії, в якій навчались автори «Русалки Дністрової».

У вересні 1939 р. внаслідок обстрілу німецькою авіацією монастир і церква були зруйновані. Уціліла дзвіниця з бароковим завершенням, збудована за проєктом М. Урбаніка у 1740–1750-х рр. Унікальний годинник, що досі доповнює вежу, був встановлений у 1786 р. на прохання тодішнього ректора семінарії М. Щавинського. Цей годинник подарував монастирю Скит Манявський гетьман України Іван Виговський у ХVІІ ст.

У 1980 р. архітектор В. Логвин виконав проєкт реставрації та пристосування Святодухівської дзвіниці під виставкове приміщення Львівської картинної галереї. Музеєфікація будівлі відбулась 1981 р. У 1986 р. з нагоди святкування 175-річчя від дня народження М. Шашкевича виникла ідея створити у вежі-дзвіниці Музей однієї книги – «Русалки Дністрової».

Над розробкою першої експозиції музею працювали наукові співробітники Галереї М. Видашенко, С. Малець, І. Шапірко та художники Львівського комбінату Художнього фонду України Н. Прокопович, О. Микита, О. Скоп, Б. Смольський. Будівельно-реставраційні роботи проводили спеціалісти Інституту «Укрзахідпроектреставрація».

Сьогодні тривають ремонтні роботи в експозиційних залах, де незабаром буде відкрита оновлена експозиція музею національно-культурного відродження.