Музей-заповідник «Жовківський замок»

Музей-заповідник «Жовківський замок»

Жовківський замок був збудований архітектором Павлом Щасливим на замовлення гетьмана Станіслава Жолкевського у 1594-1605 роках. На початку свого існування замок знав родину гетьмана Богдана Хмельницького, а в другій половині XVII століття був резиденцією короля Яна III Собеського, пам'ятає послів і коронованих осіб з усієї Європи. Замок є найбільшою спорудою Жовкви. Чотири триярусні наріжні фланкуючі вежі та чотири двоповерхові корпуси по периметру з'єднані між собою закритими бойовими галереями. Усередині замку влаштовано велике внутрішнє подвір'я, а в торцях корпусів біля наріжних веж - малі дворики. У глибині подвір'я, навпроти в'їзду, розташовано палацовий корпус з двоярусною відкритою галереєю. Два малих дворики при палацовому корпусі відділені від головного подвір'я високими стінами. В'їзна брама з чотириярусною надбрамною вежею розташована по осі замку; до неї від Ринку вела насипна гребля та дерев'яний міст через широкий мурований оборонний рів з водою. Частина моста була звідною і нею закривали браму замку. Спочатку замок мав досить суворі зовнішні форми. Найбільшого розквіту замок досяг за панування Яна III Собеського, який 1674 року перетворив замок на багату королівську резиденцію (архітектори П. Бебер, А. Лоцці). Біля замку Яном Собеським були закладені чудові паркові ансамблі.

З 1740 року Жовква стала власністю родини магнатів Радзивіллів. Замок було перебудовано і він втратив оборонний характер. Занепад будівлі розпочався за австрійських часів, коли 1787 року його продали на аукціоні. Останній власник Артур Глодовський довів будівлю до руйнації. Під час Першої світової війни російські війська в 1915 році спалили залишки замку. Упродовж 1923-1931 років коштом польського уряду замок було частково відбудовано та накрито новими дахами. Після Другої світової війни приміщення пристосували для проживання людей. У такому стані він дійшов до наших днів. В даний час будівля замку частково музеєфікована.

Церква Святої Трійці

Церква Святої Трійці збудована на кошти парафіян та королевича Костянтина Собєського в 1720 році на місці згорілої церкви, відомої ще з 1601 року. Церква дерев’яна, тризрубна, з мурованою добудовою - ризницею. Зруби перекриті трьома шоломовидними банями на восьмериках, завершені сигнатурами і хрестами. Пропорції будівлі ґрунтуються на ренесансних зразках, є дуже гармонійними. Храм галицького типу. Церква внесена в Список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Всередині церкви стіни вівтаря прикрашені поліхромним живописом XVIIІ ст. В 1728 році в храмі встановлено іконостас, який має близько 50 ікон, що розміщені у 5 ярусів. Це роботи жовківських майстрів кола найвидатнішого українського художника кінця ХVІІ ст. Івана Рутковича. Декоративну ажурну різьбу іконостаса, як припускають мистецтвознавці, виконав славетний жовківський різьбяр Ігнатій Стобенський. Іконостас є визначною пам’яткою мистецтва початку XVIII ст., в якому  втілені висока культура й майстерність, традиції різьбярів і малярів Жовківської школи майстрів живопису та різьби.

Комплекс колишнього Домініканського монастиря

Мурований костел монастиря збудували на місці цвинтарної каплиці Діви Марії протягом 1653-1655 років на кошти Теофіли Собеської як усипальницю для її сина Марка Собеського - брата польського короля Яна III Собеського. Згодом тут було поховано і саму Софію Теофілу Даниловичівну Собеську. Костел у плані хрестовий, тринавний. Разом із костелом було закладено дерев'яний монастир оо. Домініканів. Будівництво мурованого монастиря розпочалося 1751 року. Монастир межував із оборонними мурами міста. На його території збереглися залишки монастирського саду, фрагменти цоколя дзвіниці 1873 року, а також найбільші фрагменти колишніх міських фортифікацій Жовкви. У 1903-1927 роках інтер'єр костьолу було розписано малярем К. Політинським. Перед Другою світовою війною в соборі перебувала чудотворна ікона Богородиці, яка нині зберігається у Варшаві. Від давньої оздоби храму майже нічого не залишилось. В інтер'єрі храму збереглися надгробки Теофіли та Марка Собеських, які відреставровані за кошти польських колег.  Сьогодні це храм Святого великомученика Йосафата (Української Греко-Католицької Церкви), а в монастирі міститься Жовківсько-Сокальське єпархіальне управління УГКЦ.

Звіринецька брама

Отримала назву від звіринця, закладеного поблизу замку Жолкевськими. Це єдина з міських брам Жовкви, що дійшла до наших часів в автентичному стані. У верхньому її ярусі було влаштовано приміщення для варти. Реконструйована декілька разів – спочатку наприкінці 18 ст. в зв’язку з втратою оборонними спорудами міста міліарних функцій та на початку 20 ст. остаточно набула класицистичних рис. Розмір пам’ятки – 9,5 х 7,5 метрів, споруджена з цегли, з центральним арковим проїздом. Брама декорована рустами, тимпанами, акротеріями. Вхід до надбрамного приміщення дерев’яними сходами з галереї при оборонному мурі. Сьогодні не використовується.

Глинська брама  

Глинська брама розміщена у південно-західному пряслі міських укріплень на шляху до Замостя і Кракова. Всі в’їзні брами були забезпечені звідними мостами і, частково, вартівнями у рівні верхніх ярусів над проходами. У 1964 році цю браму було розібрано радянськими військами, оскільки вона заважала проїзду військової техніки. Споруду відновлено у 1990 році стараннями Товариства пам'яток культури. Браму завершено фронтонами, на яких зображено із заходу герб Станіслава Жолкєвського - «Любич», із сходу герб короля Яна III Собєського - «Яніна» та акротеріями у вигляді кам'яних погрудь лицарів у шоломах.

Синагога

Історія жовківської синагоги започаткована в 1600 році. На місці теперішньої синагоги була збудована перша дерев’яна. В наступних десятиліттях нові власники Жовкви неодноразово давали дозвіл на будівництво мурованої синагоги, але до її будівництва дійшли аж у 1687 р., коли дерев’яна згоріла в черговій пожежі міста. Тоді вже король Ян ІІІ Собєський подарував єврейській громаді камінь з королівських каменоломень і позичив 800 злотих. Збудована синагога протягом 1692-1700 років. В будівництві синагоги брав участь королівський архітектор Петро Бебер. Розташування синагоги поруч оборонного муру та міської брами зумовило її оборонний характер (товсті стіни, високо розташовані вікна, оборонні галереї і бійниці під дахом). Інтер’єр молитовного залу прикрашає аркатурний фриз із 12 невеликих арок на кожній стіні, з оригінальними поліхромними розписами та написами із Святого письма (частково збереженими). На східній стіні зберігся багатий ліпний декор вівтарної ніші. З кожної сторони фасаду знаходиться по три віконних прорізи на висоті другого поверху, високий парапет, прикрашений глухим аркатурним поясом з бійницями, який закриває конструкцію даху і оборонної галереї, парапет завершується аттиком з вежечками на кутах, який зберігся тільки з західного боку. З західного боку зберігся білокам’яний портал входу в молитовний зал. У XVIII ст. до синагоги добудована західна двоповерхова і південна одноповерхова прибудова та контрфорси.   Під час Другої світової війни в червні 1941 р. німецькі війська підірвали синагогу, внаслідок чого були знищені перекриття та інтер’єр храму. В 1955-56 р. синагога частково відновлена.

Синагога належить до числа найбільших синагог в Європі, вважається одним з найкрасивіших єврейських ренесансних храмів, є видатною пам’яткою оборонного будівництва XVII ст. В 1999 році жовківська синагога включена в перелік 100 світових пам’яток, які знаходяться в загрозливому стані (програма Фонду Світових Пам’яток, Нью Йорк).

Museum-Reserve Zhovkva Castle

Zhovkva, the former royal residence and a bright example of the "ideal" town, lies on the northern slope of Roztochchia hills, at the foot of Mount Harai, near Lviv. It was founded in 1595 by Stanislaw Zolkiewski, Hetman of the Polish-Lithuanian Commonwealth, and built according to the principles of ideal towns of European Renaissance by Italian architects. For centuries, it served as a hometown not only for the native Ukrainian population but also for Poles, Germans, Jews, and other nationalities.

In October 2020, six objects of Zhovkva Historical and Architectural Reserve became a museum unit of Borys Voznytskyi Lviv National Art Gallery.

Zhovkva Сastle is the main object of the historical town centre. It was built at the request of Hetman Stanislaw Zolkiewski on the southern side of the central town square between 1594 and 1605. Created by the architect Pawel Szczesliwy, the mighty castle consisted of several buildings, the square citadel with four towers at the corners, defensive walls with loopholes, and external earthen fortifications. It served as a residence of four honourable families of the city's owners. In the second half of the 17th century, it was a family seat of Jan III Sobieski, King of the Polish-Lithuanian Commonwealth. The two-terraced royal park adjoined the castle from the south. Its flower beds were planted in the shape of the coats of arms of the Zolkiewski, Danilowicz, Sobieski, and Radziwill families.

Opened in September 2021, the exhibition "Sacrum and Profanum in the Culture of the 17th–19th Centuries" forms the core of the modern exposition of the castle. It includes over 200 works of painting and sculpture, as well as furniture, ceramics, and artistic fabrics. The exhibition presents a versatile idea of the worldview principles of the era, the combination of the "sacred" and "secular" in it, the evolution of artistic styles, and the phenomenon of foundation and patronage. Also, it outlines the histories of well-known noble families interlaced in the town chronicle of Zhovkva and reflected in the artistic culture.

So, in the enfilade halls, there are works of art dedicated to Stanislaw Zolkiewski and King Jan III Sobieski, as well as the representatives of the Radziwill family and the last owners of the city. The "Castrum Doloris" hall visualizes the idea of Thanatos in the culture of that time.

Sacred monuments of the Western and Eastern branches of Christianity, particularly the works by Jerzy Siemiginowski-Szymonowicz, Ivan Rutkovуch, Yov Kondzelevуch, Vasyl Petranovуch, and Fedіr Senkovуch, as well as the examples of Rybotychi iconography, occupy a prominent place in the exposition.

The interiors of 18th-century magnate residences recreate the everyday life of the castle owners, whereas the apprehension of personality is represented by portrait images, particularly by the so-called "Sarmatian portraits".

The highlight of the exposition are the paintings by the famous Baroque artist Szymon Czechowicz, who created them for Pidhirtsi Castle in the second half of the 18th century.

Zhovkva Castle has been through a lot in its history. However, splendid and grand, it affirms centuries of wisdom and the aesthetic harmony in the art that has developed over time.

Muzeum-rezerwat „Zamek w Żółkwi”

Zamek w Żółkwi został zbudowany przez architekta Pawła Szczęśliwego na zamówienie hetmana Stanisława Żółkiewskiego w latach 1594‒1605. Na początku swojego istnienia zamek był majątkiem rodziny hetmana Bohdana Chmielnickiego, a w drugiej połowie XVII wieku rezydencją króla Jana III Sobieskiego, pamięta ambasadorów i koronowane osoby z całej Europy. Zamek jest największym budynkiem w Żółkwi. Cztery trzypoziomowe narożne wieże flankowe i cztery piętrowe budynki po obwodzie są połączone zamkniętymi galeriami obronnymi. Zamek ma duży dziedziniec wewnątrz i małe dziedzińce na końcach budynków w pobliżu narożnych wież. W głębi dziedzińca, naprzeciwko wjazdu, znajduje się budynek pałacowy z dwupoziomową otwartą galerią. Dwa małe dziedzińce przy budynku pałacowym są oddzielone od głównego dziedzińca wysokimi murami. Brama wjazdowa z czteropoziomową wieżą nadbramną znajduje się na osi zamku; prowadziła do niej od strony Rynku zapora nasypowa i drewniany most nad szeroką murowaną fosą z wodą. Część mostu podnosiła się i służyła do zamykania zamkowej bramy. Początkowo zamek wyglądał dość surowo. Szczytu świetności zamek osiągnął za panowania Jana III Sobieskiego, który w 1674 roku przekształcił zamek w bogatą rezydencję królewską (architekci Piotr Beber, Augustyn Wincenty Locci). Jan Sobieski założył przy zamku wspaniałe zespoły parkowe.

Od 1740 roku Żółkiew stała się własnością magnackiej rodziny Radziwiłłów. Zamek był przebudowany i stracił swój obronny charakter. Upadek budynku rozpoczął się w czasach austriackich, kiedy zamek został sprzedany na aukcji w 1787 roku. Ostatni właściciel, Artur Hłodowski, doprowadził budynek do ruiny. Podczas I wojny światowej wojska rosyjskie spaliły resztki zamku w 1915 roku. W latach 1923‒1931 zamek został częściowo odbudowany i pokryty nowymi dachami na koszt rządu polskiego. Po II wojnie światowej pomieszczenia zostały przystosowane do zamieszkania ludzi. W takim stanie zamek przetrwał do dziś. Obecnie obiekt zamkowy jest częściowo zmuzealizowany.

Cerkiew Trójcy Świętej

Cerkiew Trójcy Świętej została zbudowana kosztem parafian i króla Konstantego Sobieskiego w 1720 roku na miejscu spalonej cerkwi znanej od 1601 roku. Cerkiew jest drewniana, trzykondygnacyjna, z murowaną dobudówką – zakrystią. Elementy z bali pokryte są trzema kopułami w kształcie hełmów na ośmiobocznych bębnach, zakończone sygnaturami i krzyżami. Proporcje budynku oparte są na renesansowych modelach i są bardzo harmonijne. Świątynia jest typu galicyjskiego. Cerkiew została wpisana na Listę Światowego Dziedzictwa UNESCO.

Wewnątrz cerkwi ściany ołtarza są ozdobione polichromią z XVIII wieku. W 1728 roku w cerkwi umieszczono ikonostas, w którym znajduje się około 50 ikon rozmieszczonych na 5 poziomach. Są to dzieła mistrzów z Żółkwi z kręgu najwybitniejszego ukraińskiego malarza końca XVII wieku Iwana Rutkowycza. Według kustoszy dekoracyjne ażurowe rzeźby ikonostasu zostały wykonane przez słynnego rzeźbiarza z Żółkwi Ignacego Stobieńskiego. Ikonostas jest ważnym zabytkiem artystycznym z początku XVIII wieku, który odzwierciedla wysoką kulturę i umiejętność, tradycje rzeźbiarzy i malarzy z Żółkiewskiej szkoły mistrzów malarstwa i rzeźby.

Zespół dawnego klasztoru dominikanów

Murowany kościół klasztorny został zbudowany na miejscu kaplicy cmentarnej Najświętszej Marii Panny w latach 1653‒1655 kosztem Teofili Sobieskiej jako grobowiec jej syna Marka Sobieskiego, brata króla Polski Jana III Sobieskiego. Później sama Zofia Teofila z Daniłowiczów Sobieska została tu pochowana. Kościół ma plan krzyżowy, trójnawowy. Wraz z kościołem powstał drewniany klasztor dominikanów. Budowa kamiennego klasztoru rozpoczęła się w 1751 roku. Klasztor graniczył z murami obronnymi miasta. Na jego terenie zachowały się resztki ogrodu klasztornego, fragmenty cokołu dzwonnicy z 1873 roku oraz największe fragmenty dawnych fortyfikacji miejskich Żółkwi. W latach 1903‒1927 wnętrze kościoła zostało pomalowane przez malarza K. Polityńskiego. Przed II wojną światową w świątyni znajdowała się cudowna ikona Matki Boskiej, która obecnie znajduje się w Warszawie. Prawie nic nie pozostało ze starożytnej dekoracji świątyni. We wnętrzu kościoła zachowały się nagrobki Teofili i Marka Sobieskich, które zostały odrestaurowane na koszt kolegów z Polski. Obecnie jest to kościół Świętego Męczennika Jozafata (Ukraiński Kościół Greckokatolicki), a w klasztorze mieści się Żółkiewsko-sokalska administracja diecezjalna UKGC.

Brama Zwierzyniecka

Uzyskała swoją nazwę od nazwy zwierzyńca, założonego w pobliżu zamku w Żółkwi. Jest to jedyna brama miejska Żółkwi, która zachowała się do naszych czasów w autentycznym stanie. Na jej wyższej kondygnacji znajdowało się pomieszczenie dla wartowników. Brama kilkakrotnie ulegała przebudowie. Pierwsza odbyła się pod koniec XVIII wieku w wyniku utraty przez obiekty obronne miasta ich funkcji militarnych, kolejna przebudowa – na początku XX wieku, po czym brama ostatecznie uzyskała cechy klasycystyczne. Zabytek ma wymiary 9,5x7,5 metra, jest zbudowany z cegły oraz ma centralne przejście łukowe. Brama jest ozdobiona rustyką, tympanonami oraz akroterionami. Wejście do pomieszczenia bramnego prowadzą drewniane schody od galerii przy murze obronnym. Obecnie nie jest używany.

Brama Glińska

Brama Glińska zlokalizowana jest w południowo-zachodnim skrzydle obwarowań miejskich na drodze do Zamościa i Krakowa. Wszystkie bramy wjazdowe wyposażono w mosty zwodzone oraz częściowo w wartownie na wyższej kondygnacji nad przejściami. W 1964 roku brama została rozebrana przez wojska radzieckie, ponieważ uniemożliwiała przejazd pojazdów wojskowych. Odrestaurowano ją w 1990 roku staraniem Towarzystwa Zabytków Kultury. Brama zwieńczona jest frontonami, na których od strony zachodniej przedstawiony jest herb Stanisława Żółkiewskiego – „Lubicz”, a od strony wschodniej herb króla Jana III Sobieskiego – „Janina” oraz  akroterionami w formie kamiennych popiersi rycerzy w hełmach.

Synagoga

Historia synagogi w Żółkwi bierze swój początek od 1600 roku. Pierwsza drewniana synagoga znajdowała się na miejscu obecnej. W ciągu następnych dziesięcioleci nowi właściciele Żółkwi niejednokrotnie udzielali zgody na budowę murowanej synagogi, jednak wybudowano ją dopiero w 1687 roku, kiedy drewniana spłonęła w kolejnym pożarze miasta. Już wtedy król Jan III Sobieski podarował wspólnocie żydowskiej kamień z kamieniołomów królewskich oraz pożyczył 800 złotych. Budowa synagogi przebiegała w latach 1692‒1700. Brał w niej udział architekt królewski Piotr Beber. Położenie synagogi obok muru obronnego miasta i bramy miejskiej spowodowało jej charakter obronny (grube mury, wysokie okna, galerie obronne oraz strzelnice pod dachem). Wnętrze sali modlitewnej zdobi fryz arkadowy składający się z 12 małych łuków na każdej ścianie, z oryginalnymi malowidłami polichromicznymi i napisami z Pisma Świętego (częściowo zachowanymi). Na ścianie wschodniej zachowała się bogata dekoracja sztukatorska niszy ołtarzowej.

Z każdej strony fasady znajdują się trzy otwory okienne na wysokości pierwszego piętra, wysoka balustrada, ozdobiona arkadowym pasem ze strzelnicami, który zasłania konstrukcję dachu i galerii obronnej, balustradę wieńczy attyka z wieżyczkami na kątach, która zachowała się tylko od strony zachodniej. Także od zachodu zachował się biały kamienny portal wejścia do sali modlitewnej. W XVIII wieku do synagogi dobudowano zachodnią jednopiętrową i południową parterową przybudówkę oraz skarpy. W czasie drugiej wojny światowej, w czerwcu 1941 roku wojska niemieckie wysadzili synagogę, w wyniku czego zniszczone zostały stropy i wnętrze świątyni. W latach 1955‒1956 synagoga częściowo została odnowiona.

Synagoga należy do szeregu największych synagog w Europie, uważana jest ona za jedną z najpiękniejszych żydowskich świątyń renesansowych i jest wybitnym zabytkiem budownictwa obronnego z XVII wieku. W 1999 roku synagoga w Żółkwi została wpisana na listę 100 zagrożonych zabytków świata (program World Monuments Fund, Nowy Jork).